Інформація щодо контактів безкоштовної кризової психологічної допомоги в період війни в країні

У цей складний для нас усіх час потреба психологічної допомоги є вкрай актуальною. Дорослі та діти, які перебувають у гострому стресовому стані, потребують зовнішньої підтримки.

Гострота стресової реакції залежить від:

  • Ступеня залученості — дитина постійно стежила за воєнними подіями по телевізору чи перебувала в їхньому епіцентрі — постраждала сама або її рідні, знайомі.
  • Індивідуальних особливостей — вразливість, вміння опанувати себе, наявність конкретних деструктивних стереотипів реакції психіки до війни.
  • Попереднього травматичного досвіду — особа була жертвою або свідком стресогенної події, втратила близьких тощо.

Відповідно, кожен реагує на певну подію по своєму і в будь-якому разі ви чи ваші близькі, родичі, друзі та знайомі можуть вільно отримати психологічну підтримку від спеціалістів. Ми підібрали список ресурсів, на які можна звернутися щоб отримати психологічну допомогу:

  1. Ви можете записатися на безоплатну консультацію зі спеціалістом Психологічної підтримки від медико-психологічного факультету НМУ імені О.О.Богомольця: https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSfKTScLrK6Vt-ibwrd9_hBnBJwYixd6PexkwltiymOM4pA6RQ/viewform
  2. Безкоштовну допомогу усім, хто її потребує, готові надавати сертифіковані психологи Центру психологічного консультування і травмотерапії Open Doors («Відкриті двері»), які мають досвід роботи з учасниками збройних конфліктів та навчені за американським стандартом. Щоб отримати консультацію, необхідно просто зайти в чат-бот за посиланням: https://t.me/odukraine_bot?fbclid=IwAR0VUuHibBtfoHedrJo5-e9JGh912gljZ4-l-dolakwP8WRoW_9CylRX5yY та залишити свою заявку і контактну інформацію.
  3. Онлайн-платформа «Розкажи мені» цілодобово надає безкоштовну психологічну допомогу. Якщо ви відчуваєте тривогу, у вас трапляються панічні атаки, ви близькі до депресії чи навіть на межі – заповніть анкету за посиланням: https://tellme.com.ua/get-helpта очікуйте дзвінка спеціаліста.
  4. Поліцейські психологи створили Telegram-канал «Психологічна підтримка» з корисними постами та базовими рекомендаціями, що допоможуть розвантажити нервову систему. А також запустили чат-бот https://t.me/polltavasupportbotдля зворотного зв’язку психолога з клієнтом.
  5. Telegram-канал психологічної підтримки для осіб з 8 до 22 років «Перемога»: https://t.me/+U83C2OkswW5mYzky.
  6. Онлайн-програма «Бути батьками ангела» для батьків, яких торкнулась смерть дитини під час вагітності, пологів або невдовзі після них. Зареєструватися можна за посиланням: https://angelscare.org.ua/freeregistration.
  7. Національна професійна лінія з питань профілактики самогубств та підтримки психічного здоров’я «Lifeline Ukraine». Працює цілодобово, звернутися за допомогою можна зателефонувавши на гарячу лінію за номером 7333або написати повідомлення за посиланням: https://lifelineukraine.com/contact.
  8. Реабілітаційний центр із надання безкоштовної психологічної допомоги «Крок назустріч». Звернутися можна за номером гарячої лінії центру: (044) 222 90 94.
  9. «Телефон довіри для всіх» – лінія екстреної безкоштовної анонімної психологічної допомоги. Приймає дзвінки  з 19.00 до 7.00. Контактні номери за регіонами: Одеса (048) 737 7676, Харків (057) 759 7676, Київ (044) 228 7676, Донецьк (062) 213 7676, Луганськ (064) 272 7676, Дніпропетровьск (056) 767 7676, Чернівці (037) 290 7676, Івано-Франківськ (034) 273 7676, Херсон (055) 239 7676, Львів (032) 253 7676, Миколаїв (0512) 59 76 76.
  10. Безкоштовна психологічна допомога надається українцям в умовах війни в рамках всеукраїнського кол-центру #ВАРТОЖИТИ. Звернутися можна за номером 5522.
  11. Національна гаряча лінія із запобігання домашньому насильству, торгівлі людьми та гендерної дискримінації – 0 800 500 335або 116 123(з мобільного).
  12. Цілодобова лінія психологічної підтримки  «Між нами» Львівський міський центр соціальних служб – 0800307305. Дзвінки з будь-яких операторів безкоштовні.
  13. Центр психосоціальної підтримки НаУКМА та БО «Голоси дітей». Гаряча лінія для дітей (08.00 – 22.00): 096 039 22 58099 198 57 95063 558 12 82.
  14. Гаряча лінія НУО «Людина в біді» Безкоштовні психологічні консультації надають безкоштовно за номером:0 800 210 160.
  15. Центр-Ресурс Професіонал. Системний сімейний психотерапевт. 09.00 – 20.00 тел. у Польщі +4873 311 52 96. Viber, Telegram: (067)-718-9966; (063)-721-04-63;(066)-219-09-73.

Якщо ж у вас періодично зникає електроенергія, телефонний зв’язок або з’єднання з мережею інтернет, ви можете завантажити практичний посібник «Діти та війна: навчання технік зцілення» за посиланням: http://ipz.org.ua/wp-content/uploads/2017/10/dity_fin_ispp-1.pdf.

Крім того, команда Інституту когнітивного моделювання зі співпраці з кафедрою медичної психології, психосоматичної медицини та психотерапії Національного медичного університету імені Богомольця та спеціалістами проекту «Друг» розробила Telegram-бот першої психологічної допомоги. Він стане в нагоді в перші години після травматичної події. З ресурсом можна ознайомитися, перейшовши за посиланням https://t.me/friend_first_aid_bot.


Як діяти під час дитячої істерики?

У воєнний час психіка дитини намагається якнайкраще пристосуватись до нових обставин. Реакція дитини на події в країні чи на побутові ситуації може бути загостреною, може проявлятися істерика (істеричний плач або крик).

В таких обставинах у батьків часто недостатньо ресурсу, щоб на них реагувати правильно . Та все ж варто зосередитися, щоб зрозуміти дитину та докласти зусиль, щоб заспокоїти її.

Використовуйте ці поради:

  1. Спочатку заспокойтесь самі

Можете взяти в руку якусь річ, спертися на спинку стільця, чи стіну — зараз наших сил та опори може не вистачати.

  • Нагадайте собі — істерика означає, що дитина переповнена емоціями. Іноді важливо випустити пару.
  1. Проявіть підтримку

Якщо у дитини істерика, вона не чує наших умовлянь, погроз та нотацій.

  • Допоможіть дитині назвати свої емоції (Що ти зараз відчуваєш?).
  • Намагатися озвучити потребу дитини.
  • Істерика потребує берегів — нашої уваги, часто — наших рук та обіймів.
  1. Відновіть контакт

Тільки після того, як потреба дитини почута, усвідомлена можна розпочинати раціональний діалог.

  • Почати переказувати те, що було до початку істерики і супровождувати до раціонального висновку.
  1. Зачекайте. Істерика не може припинитись одразу .
  2. Продумайти певні ритуали, коли дитина заспокоїться (обійми, мізинчики, будь-що).

Як говорити з дитиною про війну ?

Війна приносить в життя дітей невизначеність та страх.  Зазвичай відчуття безпеки та захищеності діти шукають у своїх батьків.

Пропонуємо кілька порад щодо розмови з дитиною про війну.

  1. Надавайте дитині інформацію відповідно до її віку.

Говоріть з дітьми зрозумілою їм мовою, через казки та історії, де наприклад, козаки боролися проти зла, захищали свою землю (“Котигорошко”, “Чарівні історії про козаків” тощо). Під час розмови стежте за реакціями дитини та будьте уважні до її емоційного стану.  Завершайте розмову тим, що зараз багато людей по всьому світу наполегливо працюють, щоб зупинити війну.

  1. Мінімізуйте вплив новин на дитину.

Подумайте про те, щоб вимикати новини при дітях дошкільного або молодшого шкільного  віку. Новинний контент наразі є травмуючим для них, може викликати багато занепокоєння та підсилювати тривогу і страх.

  1. Намагайтесь проводити більше часу разом.

Намагайтеся, наскільки це можливо, ввечері, замість перегляду новин з дітьми, робити з ними релаксаційні вправи, грати в ігри, дивитися мультфільми або читати казки разом.

  1. Зосередьте увагу на допомозі один одному.

Розкажіть дитині про роботу волонтерів, які надають підтримку всім, хто її потребує, або про те, що робить територіальна оборона. Якщо дошкільня або дитина молодшого шкільного віку захоче підтримати тих, хто допомагає, намалювавши малюнок, плакат або написавши вірш – підтримайте її у цьому.

  1. Подбайте про себе.

Обмежте своє перебування в мережі та читання новин, наскільки це можливо. Натомість зосередьтеся на якомусь важливому завданні або робіть те, що допомагає розслабитися та відновитися. Діти зрозуміють реакцію дорослих на новини, тому якщо ви справляєтеся з ситуацією – це допомагає і дітям.

Якщо відчуваєте потребу у допомозі, зверніться до психолога.

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ ПЕРШОКЛАСНИКІВ
1. Приділяти увагу внутрішньому стану дитини.
2. Проявляти витримку, терпіння під час спілкування з дитиною, обговорювати її протиправні вчинки.
3. Здійснювати систематичний контроль за життєдіяльністю дитини.
4. Сприяти особистісному зростанню дитини.
5. Розвивайте зв’язне мовлення дітей. Вчить дитину переказувати казки, зміст мультфільмів.
6. Складайте розповіді за допомогою картинок.
7. Слідкуйте за правильною вимовою і дикцією дітей. Промовляти скоромовки.
8. Розширюйте й збагачуйте навички спілкування з дорослими та однолітками.
9. Дозволяйте дитині виявляти самостійність, заохочуйте її найменші вияви.
10.Не критикуйте дитину при свідках. Аргументуйте свої заборони та вимоги.
11.Намагайтеся дивитися на світ очима дитини, будьте щирими у спілкуванні з нею, цікавтеся її інтересами.
12.Старання дитини обов’язково мають бути визнаними.

Пам’ятка для батьків

1. Діти – основа сім’ї. У процесі виховання враховуйте індивідуальні особливості дитини.

2. Не ображайте, не бийте й не принижуйте дитину. Пам’ятайте: навчання – це радість (негативні емоції не сприяють засвоєнню матеріалу, вбивають бажання вчитися). Криком ви нічого не зміните.

3. Не виховуйте дитину безпосередньо у школі, знайдіть час для бесіди з нею. У процесі спілкування не реагуйте бурхливими емоціями, не засуджуйте дитину, а будьте тактовними, толерантними у вираженні своїх суджень, думок.

4. Намагайтесь контролювати режим дня дитини.

5. Пам’ятайте, що дитина – ваше відображення (грубість породжує грубість, крик – крик, а доброзичливість і взаєморозуміння – добро і злагоду в сім’ї). Запитайте себе: “Чи хочу я , щоб моя дитина була схожа на мене?”

6. Якщо ви помітили, що в дитини “важкий” період, – підтримайте її, щоб вона не схибила, а пішла правильним шляхом.

7. Дитина – це цілий світ, сприймайте її як цілісну особистість, дорослу людину, яка має свої права (на навчання, відпочинок тощо) і певні обов’язки (учитися, ввічливо ставитися до інших тощо).

8. Не віддаляйте дитину від себе – знайдіть час поговорити, зрозуміти її, згадайте себе у цьому віці, допоможіть, якщо потрібно (лагідним, ніжним словом). 9. Не шкодуйте ніжних слів, будуючи стосунки з власною дитиною.

10. Ви дали дитині життя, тож допоможіть дитині зорієнтуватись у бурхливому морі життєвих подій!