18 травня кожного року світ відзначає Міжнародний день музеїв. Свято започаткували у 1977 році на засіданні Міжнародної ради музеїв. Зараз подію святкують понад 150 країн. Починаючи з 1992 року щорічно обирають певну тему свята, відповідно до якої організовують заходи, котрі можуть тривати до місяця.

Метою Дня музеїв є підвищення поінформованості людства щодо важливості ролі музеїв для всебічного суспільного розвитку, подяка музейним співробітникам за старанну працю, повага до культурного, історичного й наукового надбання.

Окрім проведення офіційних тематичних заходів, 18 травня музеї відкривають свої двері для безкоштовного споглядання.

Найстаріший музей на планеті – Капітолійський, котрий знаходиться у Римі (працює з 1471 року).

В Україні щорічно 18 травня відзначається День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу. Відповідну Постанову Верховна Рада прийняла у 2015 році. Цього дня ми згадуємо понад 200 000 кримських татар, яких примусово вивезли з Криму в 1944 році. Для багатьох із них заслання обернулося поневірянням, голодом і врешті-решт смертю.

Головна хвиля депортації відбулася 18-20 травня 1944 року. Тривала Друга світова війна. 13 травня 1944 року армія нацистської Німеччини відступила з Криму, й півострів перейшов під контроль радянської влади. За наказом з Москви бійці НКВД зігнали до залізничних вагонів майже все кримськотатарське населення, яке залишалося на півострові, та відправили в бік Узбекистану.

Офіційною причиною примусового вивезення стало звинувачення всього кримськотатарського народу у державній зраді та співпраці з нацистами. Хоча близько 15% кримськотатарських чоловіків воювали на боці Червоної армії. Серед справжніх причин дослідники називають історично тісні зв’язки кримських татар з Туреччиною, яку СРСР вважав потенційним суперником, а Крим – стратегічним плацдармом у випадку конфлікту з цією країною.

Більшість вивезених потрапили до Узбекистану і в сусідні з ним райони Казахстану й Таджикистану. Вони опинилися у так званих спецпоселеннях, які швидше нагадували трудові табори. Депортованих використовували як дешеву робочу силу. За перші три роки після переселення від голоду, виснаження і хвороб померли, за різними оцінками, від 20 до 46% всіх депортованих.

Режим спецпоселень для кримських татар діяв до епохи хрущовської десталінізації – другої половини 1950-х. Тоді радянський уряд пом’якшив для них умови життя, але не зняв обвинувачення в державній зраді. Діти переселенців могли отримати освіту російською або узбецькою мовою, але не кримськотатарською. До 1957 року були заборонені будь-які публікації цією мовою. З Великої радянської енциклопедії вилучили статтю про кримських татар. Цю національність також заборонили вписувати в паспорт. Заборона кримським татарам повертатися до Криму діяла до 1989 року.

Кожен може вшанувати пам’ять жертв геноциду кримських татар хвилиною мовчання 18 травня з 12:00 до 12:01 за київським часом.